Молися Богові ,молися,
до Його серця припади,
і принеси Йому найкращі,
і найцінніші ти дари.
Молитву щиру і подяку,
і сум,і радість, і журбу,
і горе чорне,й світлу втіху,
ще й прихопи свою біду.
Невдачі і розчарування,
життєві всі негаразди,
усе,і щастя, і нещастя,
Йому до ніг ти поклади.
Стань на коліна, помолися,
про все,ти Богу розкажи,
Йому,як батькові довірся,
і щиро з ним поговори.
Покайся Господу своєму,
у всіх гріхах, які зробив,
проси прощення у Ісуса,
бо тяжко ,ти його зранив.
Проси у Духа, ти Святого,
про святість помислів й думок,
щоб Божу волю зрозуміти,
й направити до неба крок.
Вклонись Отцеві ти низенько,
подякуй Синові за все,
і Святий Дух тобі у душу
жаданий спокій принесе.
Мария Круль,
USA
Здравствуйте,меня зовут Мария.Я,никогда не писала стихов,даже в юности.Года 2 назад,вдруг,ночью,в голове начали складываться стихи.Все стихи на религиозную тематуку,других у меня нет.Я пробовала нaписать хоть один стих,про людей,которые очень дороги моему сердцу,но ничего не получается.Стихи про Бога,идут легко и быстро.Буду очень благодарна за коментарии.Спасибо. e-mail автора:ma71jur@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 8423 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слепость душ - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
*Фотоиллюстрация "Слепой музыкант" взята из Интернета по ссылке:
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Mikeshin/2.JPG
** Что касаемо самого стиха, то в первоначальном экспромте это было так:
* * *
слепость душ-
страшней всего.
не сравнится с ней-
глазная...
ведь наощупь-
можно жить.
с пустотой в душе?!
ВСЕ ЗНАЮТ:
глаз незрячесть
не сравнить
с чернотою-
бездуховной...
можно
с чистотой дружить-
даже в бельмах,
безусловно!
но, с коростою души-
закрывается сознанье;
в чувствах-
как не вороши,
не прозреешь-
осязаньем.
18.08.2008
НО, в публикации я заменила это самое:
"все знают" на "едва ли", потому как подумалось,
что это будет все же более уместным - точнее, что ли?!
Вот так и живут эти два варианта - родственной стихомыслью...
Людмила Солма, 2009