На екваторі сутінків майже немає:
Чорна ніч, білий день і ніяких пів- тонів.
А в моїй широті на нічному пероні
Довгі тіні на шпали соснові лягають.
Гіркота на душі. Так буває ж на світі:
Потиск рук обпікає, мов льодом, долоні.
Ще хвилина чи дві – у плацкартнім вагоні
Попливуть у минуле надії розбиті.
Напівспрілого листя брудні кучугури
Білим снігом пухнастим за ніч притрусило.
«Ми в одвіті за всіх, що колись приручили...» -
Розриває мудрець павутину зажури.
Довго вчилась прощати я в Божому Слові.
Вчусь тепер на свободу людей відпускати.
У капканах обов’язку й мрій не тримати
В’язнів приязні, справ моїх добрих, любові.
Хай ні лють, ні образи, ні помста - нічого! -
Не затьмарить розлук, що уже неминучі.
Вкотре досвід урок свій тихенько озвучить:
«Час прощатись... Закінчилась спільна дорога».
На розвилках хай буде все просто і щиро,
Ні пів-тіней, ні сутінків в дружбі немає.
Все тече ж бо в житті, все проходить, минає.
Гоять рани душевні збереженим миром.
За колишніми друзями буде щеміти
Часом серце, та впевнена: в мудрості - сила.
Я в одвіті за тих, що сама приручила,
А тому зобов’язана їх відпустити.
Комментарий автора: Ми відповідальні за тих, кого приручили
Антуан де Сент-Екзюпері
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Статья в газету : Бог ли Христос? - Владимир Артемьев Бонус: ДВЕ ВСТРЕЧИ
Две девушки встретились мне на дороге.
Спросили: «Хотите услышать о Боге?
Я рад этой встрече, с восторгом кричу:
«О Боге?! Сестренки, конечно, хочу».
Их юные лица полны вдохновенья:
«Имеем от Господа мы откровенье.
Господь Иегова - единственный Бог.
Христос Иисус - Его лучший пророк.
Свидетели Господа мы Иеговы.
Журнал «Башня Стражи» - вот истины слово».
«Девчонки, родные, молю, погодите!
Вы страшную ересь сейчас говорите.
Христос - наш Спаситель, Он - Бог всех богов.
От смерти спасает Господня любовь.
Все, кто в это верит, теперь Божьи дети.
Я - Господа сын, не какой-то свидетель.
Вот Истина, Библия наша святая,
А вовсе не «башенка сторожевая».
Стоит ваша башня в бездонном болоте.
Опомнитесь, вы же в погибель идете!»
Но вижу: не внемлют они Слову Божью.
Опутал их дьявол смертельною ложью.
«О Господи, я так хочу их прозренья,
Я жажду помочь им прийти ко спасенью».
«Полгода назад, - мне Господь отвечал,
Впервые ты девушек тех повстречал.
Сердцами открытыми были готовы
Они принимать ко спасению Слово.
Но ты торопился и мимо прошел,
Зато лжепророк для них время нашел».
